Фото без опису

Удовіченко Анатолій Володимирович народився і виріс у селі Колодязне Дворічанського району Харківської області. Здобувати освіту він розпочав у Колодязненській загальноосвітній школі, куди пішов до 1 класу у 2006 році. Саме тут він закінчив 9 класів.

Анатолій був завжди стриманим, спокійним і уважним до однокласників. Товаришував із учнями, старшими за себе, з повагою ставився до вчителів. Небагатослівний, але надійний — той, на кого можна було покластися у відповідальній справі. Він брав активну участь у громадському житті школи. За яку б справу не брався — завжди виявляв відповідальність і сумлінність.

Пригадується весна 2015 року. Мої учні — вже дев’ятикласники. Трудовий десант. Операція «Посади дерево!». Ми з Толиком працювали в парі. Пам’ятаю, як він копав ямки для саджанців. Його рухи були легкі й вправні, ніби це була не фізична праця, а щире задоволення. Я тримала тендітні деревця, а Толик копав ямку за ямкою, обережно засипав коріння землею, поливав водою.

Все! Роботу завершено. Ось він підняв голову: я побачила краплини поту на обличчі та, найголовніше — світлу усмішку та радість в очах.

Минув час. Не всі дерева прижилися, але одне з них розквітло особливо рясно. Підіймаючись до школи, я час від часу помічала його. «Це ж воно… те саме дерево, яке ми посадили з Толиком», — думала я, хоча він тоді вже навчався в іншому місці.

Цей світлий спогад про нього зберігся в моїй пам’яті, відгукуючись теплом і щирістю. Працьовитий, чесний, організований, надійний — саме таким запам’ятався Анатолій у школі.

Швидко промайнули дев’ять років навчання. Після закінчення школи він вступив до Шевченківського професійного училища, де здобув професію водія та тракториста.

У 2020 році був призваний на строкову військову службу до Збройних Сил України. Спочатку проходив підготовку в навчальному центрі «Десна», згодом — на Вінниччині. У цьому ж році Анатолій підписав контракт на три роки служби в ЗСУ.

Але мирне життя України обірвалося в одну мить…24 лютого 2022 року. З перших днів повномасштабного вторгнення він став на захист Батьківщини. Служив у військовій частині А-1215; у штурмовій бригаді-з  січня 2025 року . Обіймав посаду командира бойової машини. Харківський і Покровський напрямки — такий бойовий шлях пройшов молодий воїн.

22 травня 2025 року під час виконання бойового завдання Удовіченко Анатолій Володимирович загинув. Йому було лише 25 років. Прекрасному, світлому юнакові — назавжди 25… У нього залишилися найдорожчі: мати, дружина, син і донечка.

Удовіченко Анатолій назавжди залишиться в нашій пам’яті та в історії Колодязненської школи як гідний учень, щира і світла людина, яка проявила мужність і відданість своїй Батьківщині.

Інформацію підготувала вчитель (класний керівник) Іванова Надія Федорівна Колодязненський ліцей Дворічанської  селищної  ради Куп’янського району Харківської області