Фото без опису

Впродовж 2026 року до закладів охорони здоров’я Куп’янського району за антирабічною допомогою звернулось 46 осіб, з них 2 дітей. Всі постраждалі отримали вчасну кваліфіковану медичну допомогу.

 З нагоди Всесвітнього дня боротьби зі сказом, який відзначається 28 вересня,  нагадуємо  про небезпеку цієї хвороби та важливість її профілактики.

СКАЗ — це одна з найнебезпечніших інфекційних хвороб. Після появи клінічних симптомів сказу 100% випадків закінчуються смертю. Однак йому можна запобігти, якщо діяти вчасно.

У цій статті ми зібрали важливі факти про сказ, які допоможуть краще зрозуміти ризики, вчасно розпізнати небезпеку і правильно діяти у разі можливого інфікування.

1.Навіть незначна подряпина може привести до зараження сказом. Розвитку хвороби можна запобігти шляхом своєчасного проведення профілактики після контакту з потенційно інфікованою твариною. Якщо вас вкусила, подряпала або обслинила тварина, обов’язково зверніться до лікаря для оцінки ризику та визначення подальших дій!

2.Негайне промивання рани - перший крок до захисту. Одразу після укусу чи ослинення пошкодженої шкіри необхідно розпочати постконтактну профілактику (ПКП):

Крок 1. Промийте уражене місце водою з милом 15 хвилин або довше.

Крок 2. Нанесіть на краї рани антисептик (з вмістом спирту 70% або йоду 5%).

Крок 3. Якнайшвидше зверніться до лікаря.

Такі кроки зменшать кількість вірусу в місці ураження та підвищать ефективність подальшого лікування. 

3.Симптоми можуть з’явитися не одразу. Інкубаційний період сказу зазвичай становить 1–3 місяці, але може варіювати від кількох днів до понад року. Чим ближче до головного мозку місце укусу/ослинення пошкодженої шкіри чи слизових оболонок та чим більше нервових закінчень у цій ділянці, тим швидше вірус може досягти центральної нервової системи.

Упродовж інкубаційного періоду людина не має жодних симптомів. Після ураження головного мозку з'являються клінічні симптоми хвороби і врятувати життя людини вже практично неможливо. Саме тому надзвичайно важливо негайно звернутися по медичну допомогу після будь-якого можливого контакту з потенційно інфікованою твариною, не чекаючи появи симптомів.

4.ДІТИ- одні з найвразливіших до інфікування сказом. Вони частіше контактують з тваринами, не завжди усвідомлюють небезпеку та можуть приховати або не надати значення укусу, подряпині чи потраплянню слини тварини на пошкоджену шкіру або слизові оболонки. Тому важливо навчити дітей правил безпечного поводження з тваринами. 

Поясніть дітям прості правила безпеки:

• не торкатися безпритульних, чужих або диких тварин і не намагатися їх годувати чи ловити;

• не наближатися до диких тварин, навіть якщо вони здаються спокійними, лагідними або «ручними»;

• негайно повідомляти дорослим про будь який укус, подряпину або потрапляння слини тварини на шкіру чи слизові оболонки, навіть якщо видимих ушкоджень немає.

5.Вакцинація домашніх тварин захищає і їх, і людей. Захист від сказу передбачає не лише своєчасне звернення людини по медичну допомогу після контакту з потенційно хворою твариною, а й регулярну вакцинацію домашніх тварин. Своєчасне щеплення тварин від сказу запобігає поширенню вірусу та суттєво знижує ризик інфікування людей.

6.Заражені тварини не завжди поводяться агресивно.

Всупереч звичним уявленням скажена тварина не завжди агресивна. Вона може бути надмірно лагідною, пригніченою, втрачати страх перед людьми, мати рясне слиновиділення, труднощі з ковтанням або ознаки паралічу. Якщо тварина поводиться нетипово для себе, необхідно уникати будь-якого контакту з нею та негайно повідомити  Держпродспожив- службу або установи ветеринарної медицини. 

7. Не всі тварини передають сказ. Носіями вірусу можуть бути майже всі теплокровні тварини. Рептилії (наприклад, ящірки та змії), земноводні (наприклад, жаби), птахи, риби та комахи не хворіють і не є переносниками сказу.

Особливої уваги потребує контакт з кажанами, оскільки сліди укусу чи подряпини можуть бути малопомітними. Якщо кажан залетів до оселі, не торкайтеся його голими руками, не намагайтеся ловити або виганяти його самостійно. Зазвичай він самостійно покине ваше помешкання.

Пам’ятайте ! Після будь-якого укусу або іншого небезпечного контакту з твариною варто звернутися до лікаря для оцінки ризику. Лише медичний працівник може оцінити ризик зараження та визначити, чи потрібна антирабічна допомога.

8.СКАЗ – реальна небезпека сьогодення. Через війну багато домашніх і свійських тварин залишилися покинутими на  територіях ведення бойових дій. Без належного догляду та вакцинації вони можуть бути потенційними носіями вірусу сказу. Дикі тварини мігрують із небезпечних зон до спокійніших територій.

Все це створює підвищені ризики для погіршення епідемічної ситуації, повʼязаної зі сказом, тому профілактика, вакцинація тварин та своєчасне звернення по медичну допомогу після можливого контакту з вірусом мають вирішальне значення.

Дотримуйтесь профілактичних заходів і своєчасно вакцинуйте тварин, щоб захистити себе від цього смертельно небезпечного вірусу.

Куп’янська  філія Державної установи «Харківський обласний центр контролю та профілактики    хвороб Міністерства охорони здоров’я України».