Вшанування пам’яті жертв Другої світової війни та всіх, хто постраждав від нацизму.

08 травня представники Дворічанської громади зібралися, щоб вшанувати пам’ять жертв Другої світової війни та всіх, хто постраждав від нацизму.

Наша громада пережила великі втрати: люди втратили свої домівки, своїх рідних і близьких, наших Героїв.

Минуле і сучасність поруч і пам’ять про них об’єднує нас.

Пам’ятаючи подвиг минулих поколінь, ми розуміємо ціну свободи сьогодні. Дякуємо кожному, хто боронить Україну зараз.

Ми вистоїмо, бо ми разом.

Пам’ять живе — у серцях, у словах,
У тихих сльозах і у сильних руках.
Вона нас веде крізь роки і бої —
До миру, до правди, до світлої мрії.

У дні травневі — тиша не німа,
Вона крізь роки пам’ять підіймає.
І знов земля, що бачить грім війни,
Своїх синів у небо проводжає.

Колись палав у битвах світовий
Вогонь війни, жорстокий і кривавий.
Та знов прийшов на землю ворог злий —
Несе руїни, біль і чорні трави.

І знову мати сина вигляда,
І знов солдат тримає небо синє.
Бо Україна — незламна й молода,
У серці воля, що ніколи не загине.

Між поколінь живе один наказ:
Стояти твердо за життя і волю.
Герої Другої говорять крізь дощі:
«Не віддавайте ворогу ніколи долю».

І нині з нами їхній сильний дух,
У кожнім кроці, в кожному солдаті.
Ми пам’ятаєм подвиг тих років,
Щоб перемогу знову здобувати.

Дворічанська громада — мов свіча,
Що серед бурі світить незгасимо.
Вона втрачає кращих із синів,
Та пам’ять їх навіки буде жити.

І прийде день — розвіється пітьма,
Замовкнуть вибухи над Україною.
Бо сильні ми і в пам’яті, й в боях,
І Перемогу виборем єдиною.

Схиляєм голови перед всіма,
Хто захищав і захищає нині.
Бо пам’ять — це не тільки біль війни,
А сила жити в вільній Україні.

Слава Україні!