Фото без опису

У 2022-му зранку наша прикордонна громада почула перші вибухи, і перші російські танки відкрито заїхали на територію громади.

24 лютого 2022 року –день, коли не просто почалася війна. Чотири роки тому життя кожної людини в Україні змінилося назавжди — за одну ніч.

В Україні не залишилося місця чи людини, які б могли хоч на кілька хвилин забути про війну. За чотири роки ми пройшли випробування на стійкість. Ми бачили танки, міномети, гради, С300, дрони. Ми бачили, як руйнуються наші будинки, ми жили без світла, без тепла, без зв’язку. Ми проводжали в останню путь загиблих цивільних сусідів. Ми з болем прощалися з рідним домом, ставали внутрішньо переміщеними особами. Ми мріяли швидко повернутися додому, отримували гуманітарну допомогу, працевлаштовувались.

Ми живемо надіями. Ми почали цінувати прості життєві цінності, радіти звичним буденним речам.

Ми зрозуміли, якими сильними й мужніми  є захисники і захисниці України. І як маємо завдячувати їм.

Ми дуже багато пройшли, заплатили незмірну ціну, то ж у пам’ять усіх полеглих і скалічених просто зобов’язані тримати стрій і внутрішній спокій. Сьогодні нам треба гуртуватися, допомагати один одному та нашим захисникам і державі.

Шановні земляки!

Віримо в Бога, який дарував нам Україну. Молимося про перемогу. Продовжуємо жити, боротися й дивитися вперед, попри все.

З повагою,

начальник Дворічанської селищної військової адміністрації

Галина Турбаба